Село Вовчків – одне з давніх сіл України, знаходиться в Київській області Переяслав-Хмельницького району, на Придніпровській низовині, на правову березі річки Трубіж.
Досліджуючи історію села,було встановлено , що в 1895 році в селі була збудована школа, в якій навчали дітей граматиці, арифметиці та закону Божому.
В 1900 році була відкрита церковно-парафіяльна школа з терміном навчання три роки. Всіх дітей навчав один учитель. Навчались в школі в основному діти заможних селян. Тому в селі було багато неписьменних людей.
В 1910 році школа стала чотирикласною. Викладачами в школі були в основному представники церкви та члени їх сімей. Так довгий час в школі працювала попівська дочка Сахновська Олександра Іванівна.
На початку 20-их років школа стала семирічною. Навчання проводилось в різних приміщеннях. Навчались у дві зміни. Вчителями початкових класів були Тимченко Олександра Омелянівна, Таранущенко Марія Андріївна, вчитель біології – Розовик Федір Іванович. Приміщення школи мало вигляд дерев’яної будівлі, вкритої соломою, з двома кімнатами. Навчались за довгими столами з лавами , на яких сиділо по 7-8 учнів. Очолював школу Таранущенко Степан Мусійович – математик за фахом.
В середині двадцятих років ХХ століття в селі набрав рух ліквідації неграмотності. Багато дорослих людей навчалося грамоти в вечірній час. В тридцятих роках почалося будівництво нової школи, яку було відкрито в 1936 році. В цей час директором школи працював Коломієць Родіон Васильович та його дружина Коломієць Марія Максимівна - вчителька початкових класів, в сімї яких народилися талановиті літератори Коломієць Володимир Родіонович та Коломієць Олег Родіонович ( псевдонім Князенко). Потім знову став директором школи Таранущенко Степан Мусійович. Вчителями працювали: Остапенко Іван Корнійович, Сахно Олексій Ігнатович ( вчитель початкових класів), Гордієнко І.О. ( вчитель географії), Левчук Олександр Григорович( вчитель фізики), Тебельчук Євгенія Марківна, Розовик Валентин Олександрович, Козій Валентин Федотович, Гамалій Олексій Йосипович, Гамалій Ганна Андріївна. Багато вчителів працювало до початку Великої Вітчизняної війни і пішли на війну прямо із школи, де віддали своє життя в боротьбі з фашистами. Це директор школи Таранущенко Степан Мусійович, вчителі: Гамалій Олексій Йосипович, Розовик Федір Іванович, Остапенко Іван Корнійович, Сахно Олексій Гнатович, Левчук Олександр Григорович.
Школа продовжувала працювати і в роки війни. Та учнів навчалося мало. Навчання проводилось нерегулярно. Рік 1943-й запам’ятався вовчківчанам тим,що після визволення Переяславщини від німецько-фашистських загарбників знову розпочалося навчання в школі. Директором було призначено Романенка Івана Савича ( історика за фахом). Іван Савич народився 27.11.1921 р. у селі Вовчків. Навчався він у школі № 1 м. Переяслава - Хмельницького. Пізніше закінчив Лубенський двохрічний інститут, а потім заочно Київський університет ім.. Т.Г.Шевченка. Іван Савич викладав історію, Конституцію СРСР та УРСР.
У 1943 р. у школі нараховувалося 7 класів, серед яких два перших.
Педагогічний колектив школи часто поновлювався. Вчителем ботаніки та хімії деякий час працював Остапенко Іван Григорович, який у 1943 році був призваний в ряди РСЧА , а через рік, у 1944 р. Гамалій Олекса Йосипович. І Іван Григорович і Олекса Йосипович з війни не повернулись. Залишилися в Остапенка І.Г. два сини: Іван та Григорій, які є знаними людьми. Іван – лікар, Григорій – викладач у сільськогосподарській академії.
У 1945 р. у школах запроваджено випускні та перевідні екзамени. Заступником директора в цей час працювала Остапенко Харитина Михайлівна, пізніше – Самань Гаврило Панасович – вчитель математики за фахом.
Працювали при школі і дитячі ясла. 20 квітня при дитячих яслах організовано дитячий майданчик, де відпочивало 67 дітей. Вихователем була Тимченко Олександра Омелянівна, а завідувачка Жук Уляна Сергіївна. При школі була пришкільна ділянка. В цей час працює шкільна бібліотека, а бібліотекарем- Остапенко Харитина Михайлівна.
На той час ввійшов в силу Закон про загальнообов’язкове навчання. Вчителі почали організовувати індивідуальний підхід до учнів. Це дало певний результат. Вчителі домоглися майже 100 % відвідування школи учнями. У 1945 р. у школі нараховувалося 267 учнів. В цей час працювали гуртки: драматичний, військово-оборонний, фізико-математичний, літературний,санітарний, музичний, балетний, історичний. Семирічна школа працювала у дві зміни. З 30 листопада 1945 р. для учнів 1-4 класів та для дітей сиріт із 5-7 класів організовано гарячі сніданки, всього 155 учнів. З 14 січні 1946 р. директором працював Тарасенко Василь Антонович. У школі була обладнана кімната по підготовці домашніх завдань учнями. В цій кімнаті були зосереджені ті підручники, яких не вистачало в учнів. Були організовані пересувні бібліотеки для учнів 2-4 класів. Проводились для учнів школи політінформації, на яких обговорювались газети « Зірка», « « Піонерська правда», « Юний Ленінець».З 1951 р. директором школи було знову призначено Романенка Івана Савича.
У 1954 р. значно зросла комсомольська організація. Піонерська організація також була численна. Старшим піонерським вожаком працював Таранущенко Д.Н. Помітне місце займав учнівський комітет школи, на засіданнях якого опрацьовувались питання стану успішності і поведінки окремих учнів.
10 жовтня 1953 р. було відкрито 7 клас сільської молоді або вечірній клас, який нараховував 15 учнів( вихователь Таранущенко Наталка Петрівна).
В 1955 р. в зв’язку з закінченням ліквідації неписьменності по с. Вовчків була створена комісія для проведення підсумків роботи з малописьменними і неписьменними, до складу якої ввійшли вчителі : Самань Г.П., Тимченко О.О., Остапенко Х.М.
З 1959 р. школа перейшла на восьмирічний термін навчання.
26 серпня 1963 р. розпочалося будівництво нової школи. Денишенко Микола Федорович та Сизоненко Федір Іванович ( жителі села) були першими на будівництві нового приміщення. А 1 вересня 1963 р. Переяслав-Хмельницьке БМУ розпочало будівництво на чолі з прорабом і бригадиром Григорієм Івановичем Степаненком. Робота була добре організована, бо уже в серпні 1964 р. школа була здана в експлуатацію. Найдовше працювали жителі села: Шамшур Галина Павлівна і Тригуб Василь Сергійович. Допомагали робітники з Яготина – плотники, штукатури. Були тут робочі з с.Демянці та інших сіл району.
1 вересня 1964 р. розпочалося навчання у вже новій школі. Директором працював Спісовський Василь Антонович, математик за фахом. В цей час Романенко Іван Савич ( з 1961 по !964 р.) - замісником директора радгоспу ім..Черняхівського, секретарем парторганізації. А з 1964 р. повертається до школи, стає директором і працює аж до виходу на заслужений відпочинок. Товаришував з М.Сікорським. В 1990 р. Іван Савич помер. За свою багаторічну педагогічну діяльність заслужив звання « Відмінник народної освіти» , нагороджений урядовою медаллю» З трудову доблесть», та багатьма грамотами районного та обласного відділів освіти. Працювала у школі і його дружина Пріська Яківна, вчитель початкових класів. Цікава доля в цієї жінки. Навчалась вона у школі у с. Студеники.. Потім закінчила Переяслав-Хмельницьке педучилище. Працювала у Камянець-Подільській області Довжокського району в селі Княжпіль. Пропрацювала вона один рік і приїхала у відпустку до рідних, де і застала її війна. Потрапила у Німеччину і пробула там три роки. Працювала на заводі, де виробляли станки. Після повернення на Переяславщину, знову взялась до педагогічної праці, але вже в рідному районі. Троє дітей Романенків мають вищу освіту: син Володимир – медичну, дочка Ліда - торгово-економічну, дочка Світлана - медичну.
Остапенко Степанида Василівна - вчитель біології та хімії. Після 8 класу була прийнята на педагогічні курси у місті Переяслав- Хмельницький. Потім працювала у Васильківському районі вчителем початкових класів. Пізніше закінчила педагогічне педучилище, педагогічний інститут. Повернувшись у свій район , працювала вожатою у с. Григорівка, а потім у рідному селі Вовчків вчителем біології та хімії. Звідси й пішла на заслужений відпочинок.
До 80-их років у школі працювало багато досвідчених вчителів:
Списовський Василь Антонович – вчитель математики та фізики,
Свириденко Харитина Петрівна – вчитель української мови та літератури,
Костенко Григорій Павлович – вчитель української мови та літератури, Таранущенко Наталка Петрівна – вчитель географії,
Шевякова Анастасія Павлівна, Гресько Валентина Юхимівна, Чорненко Галина Костівна – вчителі початкових класів,
Пізніше до колективу прийшли вчителі Кононенко Ольга Василівна – вчитель української мови та літератури,
Гордієнко Микола Йосипович, Свириденко Валентина Михайлівна – вчителі німецької мови.
З 1986 року після виходу на пенсію Романенка Івана Савича , директором став Іванцик Юрій Іванович. В ці роки влились молоді вчителі: Глоба Світлана Миколаївна – вчитель української мови та літератури та Третяк Віра Олександрівна – вчитель початкових класів. Саме Вірі Олександрівні було доручено в 1989 році відповідальне завдання : працювати вперше з шестилітками.
З 1989 року школа стала дев’ятирічною. На роботу продовжували поступово прибувати нові вчителі : Дзюба Олександр Іванович, Гуйдак Ольга Іванівна,Самійленко Анатолій Олексійович( вчитель фізичної культури), Зубенко Володимир Іванович ( вчитель біології).
З 1991 року по 1993 директором школи працювала Коненко Ольга Василівна, пізніше Дзюба Олександр Іванович, аз 1995 року школу очолює Глоба Світлана Миколаївна.
З 1996 року школа стала навчально-виховним обєднанням : школа І-ІІ ступеня-дитячий садок.
багато випускників школи продовжували навчання в середніх, а потім і вищих навчальних закладах. Значна частина випускників закінчила середні і вищі медичні навчальні заклади. Так багато років працював завідуючим Ташанської дільничої лікарні розовик Микола Федорович. Інший Розовик Микола Федорович очолював відділення районної лікарні. Медінститут закінчили Проценко П.М., Денисенко М.П., Хитяник О.А., Розовик С.І., Розовик В.Г.. Багато випускників закінчило сільськогосподарські навчальні заклади і пропрацювали на керівних посадах: Денисенко Олександр Павлович, який довгий час очолював радгосп « Дніпро». Денисенко Григорій Пилипович – відомий ветлікар. Серед бувших учнів можна назвати відомих юристів : Лисенко Василь і Володимир Васильовичі, економіст- Таранущенко Ніна Василівна, Романенко Надія Микитівна. Серед випускників відомий журналіст газети « Вісник Переяславщини» Розовик Юрій Миколайович.
Також багато учнів обрали педагогічну ниву: Чорненко Ганна Демянівна, Тригуб Ольга Йосипівна, Ігнатенко Василь Миколайович, Ігнатенко Ольга Павлівна, Остапенко Віра Андріївна, Чорненко Віра Олекксандрівна, Дзюба Олександр Іванович. Після відкриття педагогічного факультету, а потім і інституту в місті Переяслав-Хмельницький його студентами стали випускники і нашої школи; Ігнатенко Тетяна Василівна, Хмельницька Любов Василівна, Романенко Андрій Васильович, Михайліченко Валентина Михайлівна, Семененко Дмитро Володимирович, Кононенко Лариса Іванівна, Отаманенко Григорій Васильович, Лещенко Тетяна Василівна.